Для вас, шановні педагоги!

У вкладеннях міститься презентація щодо роботи педагога з обдарованими дітьми. Пропоную переглянути!

Рекомендації психолога для педагогів "Ефективна взаємодія педагога з дітьми з особливими освітніми потребами"[1]

•надавати можливість дитині розвиватися, поповнювати свої знання, вміння;

•вчителю бажано мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

•враховувати рівень стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

•враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

•бути добре ознайомленим з приладами, які використовують його учні з порушеннями зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів;

•навчитися визначати, оцінювати та створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;

•зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків;

•пам’ятати, що кожна дитина є унікальною;

•закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні;

•навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей;

•створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми та формуванню колективу;

•формувати в дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

[1] Бєляєва К.Ю.Професійна компетентність практичного психолога в умовах інклюзивної освіти / К.Ю. Бєляєва. – Харків, 2012. –40 с.

• Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

• Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

• Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

• Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання; контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

• Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

• Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

• Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і був максимально інформативним.

• Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок емоційно реагуйте на найменші досягнення.

• Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

• Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

• Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності до якої він виявляє інтерес.

• У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

• Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.

На завершення

Поширення практики інклюзивного підходу, потребує реалізації наступних кроків:

· узгодження чіткої та цілеспрямованої інклюзивної політики з відповідними фінансовими ресурсами;

· ефективних зусиль з інформування громадськості з метою подолання упереджень і формування позитивних поглядів;

· здійснення широкої програми орієнтації та підготовки персоналу та організації необхідних додаткових/спеціальних послуг;

· зміни у всіх аспектах шкільного навчання: у навчанні педагогів та іншого шкільного персоналу, навчальних планах, приміщеннях, організації навчального процесу, в оцінці, залученні фахівців, цінностях школи та діяльності, що виходить за межі навчального плану.

Переважна більшість відповідних змін не стосується лише дітей з особливими освітніми потребами. Вони є частиною більш широкої реформи у сфері освіти, необхідної для покращення її якості та відповідності, а також заохочення всіх учнів досягати вищого рівня у навчанні. У Всесвітній декларації про освіту для всіх підкреслюється необхідність особистісно орієнтованого підходу для забезпечення успішного навчання всіх дітей у школі.

Поширення більш гнучких, адаптованих систем, здатних повною мірою враховувати різноманітні потреб дітей, сприятиме підвищенню шкільної успішності та залученню до освіти всіх дітей.

Сподіваємося, що наведені вище поради будуть корисними для повсякденної роботи педагога у класі, де навчається дитина з особливими освітніми потребами.

• Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

• Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

• Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

• Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання; контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

• Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

• Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

• Навчальний матеріал потрібно по можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і був максимально інформативним.

• Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок емоційно реагуйте на найменші досягнення.

• Необхідно постійно заохочувати учня, рідше явно вказувати на хиби, віднаходити коректні способи вказати на помилки.

• Потрібно виробляти позитивну мотивацію у навчанні.

• Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, особливо у діяльності до якої він виявляє інтерес.

• У разі епатажних чи неадекватних проявів чи дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.

• Тісно, якомога частіше спілкуйтеся і співпрацюйте з батьками учня.

На завершення

Поширення практики інклюзивного підходу, потребує реалізації наступних кроків:

· узгодження чіткої та цілеспрямованої інклюзивної політики з відповідними фінансовими ресурсами;

· ефективних зусиль з інформування громадськості з метою подолання упереджень і формування позитивних поглядів;

· здійснення широкої програми орієнтації та підготовки персоналу та організації необхідних додаткових/спеціальних послуг;

· зміни у всіх аспектах шкільного навчання: у навчанні педагогів та іншого шкільного персоналу, навчальних планах, приміщеннях, організації навчального процесу, в оцінці, залученні фахівців, цінностях школи та діяльності, що виходить за межі навчального плану.

Переважна більшість відповідних змін не стосується лише дітей з особливими освітніми потребами. Вони є частиною більш широкої реформи у сфері освіти, необхідної для покращення її якості та відповідності, а також заохочення всіх учнів досягати вищого рівня у навчанні. У Всесвітній декларації про освіту для всіх підкреслюється необхідність особистісно орієнтованого підходу для забезпечення успішного навчання всіх дітей у школі.

Поширення більш гнучких, адаптованих систем, здатних повною мірою враховувати різноманітні потреб дітей, сприятиме підвищенню шкільної успішності та залученню до освіти всіх дітей.

Сподіваємося, що наведені вище поради будуть корисними для повсякденної роботи педагога у класі, де навчається дитина з особливими освітніми потребами.